IZOLYATSIA Must Speak

Збройна агресія Росії на сході України

Сім років тому Російська Федерація розпочала неоголошену війну проти України. Здійснивши незаконну окупацію і спробу анексії Кримського півострова, Кремль перейшов до наступного етапу своєї збройної агресії на українському Донбасі.

Підрозділи російського спецназу та інших збройних формувань РФ, російські військові «у відпустці» та військові радники – причому без жодних знаків розрізнення – організовано, методично і цілеспрямовано здійснювали захоплення місцевих органів влади, поліцейських відділків, українських військових об’єктів на Донбасі, проводили інші силові операції проти української армії і правоохоронців. З території Російської Федерації велися невпинні артилерійські і ракетні обстріли позицій українських прикордонників та Збройних Сил. Російські військові підрозділи разом з важкою технікою й іншими засобами здійснювали військове вторгнення і брали безпосередню участь у бойових діях на території України. Підтвердженням цьому слугують численні російські військовослужбовці, взяті в полон у ході цих бойових дій.

Російська військова присутність на окупованій частині Донбасу триває донині. Незаконний перетин неконтрольованої Урядом України ділянки українсько-російського кордону транспортними ешелонами і військовою технікою для підсилення і ротації збройних формувань РФ стали постійною практикою. Інформація про регулярні порушення державного кордону України присутня у численних звітах ОБСЄ.

Це факти, які зафіксовані, підтверджені і не підлягають сумніву. Документальні й інші свідчення ролі та прямої участі Росії у збройному конфлікті проти України передаються і надалі передаватимуться українською стороною до міжнародних юрисдикційних інституцій.

Тому наполегливі твердження російських офіційних осіб про начебто «посередницьку» роль Росії у мирному процесі на Донбасі викликають обурення. Росія від першого дня збройного конфлікту не була і в принципі не може бути посередником у конфлікті, який вона розпочала і в якому продовжує брати участь.

Досягнуті за посередництва ОБСЄ, а також Німеччини і Франції Мінські домовленості та домовленості в «Нормандському форматі», імплементація яких продовжує становити основу політико-дипломатичного врегулювання конфлікту, свідомо з першого ж дня не виконуються Росією. Варто лише згадати захоплення Дебальцевого й інших українських територій шість років тому – впродовж декількох днів після підписання Росією Мінського Комплексу заходів від 12 лютого 2015 року та рішення про припинення вогню уздовж лінії розмежування.

Всі подальші дії Росії до сьогоднішнього дня спрямовані на руйнування будь-яких зусиль з припинення конфлікту та мирної реінтеграції окупованих українських територій.

Російсько-український збройний конфлікт у Донецькій і Луганській областях України призвів до таких негативних наслідків в гуманітарній сфері, як жертви серед військових і цивільних осіб, суттєве пошкодження цивільних об’єктів та інфраструктури.

Крім того, зазначений збройний конфлікт спричинив широкомасштабні затримання, зокрема свавільні, тортури і вбивства представниками російської окупаційної адміністрації. Затриманих таємно утримують під вартою без зв’язку із зовнішнім світом. До них застосовуються катування і жорстоке поводження, зокрема з психологічним та сексуальним насильством.

З 2014 року у полон потрапили майже 4000 громадян України. На тимчасово окупованих Росією територіях України у Донецькій і Луганській областях зафіксовано щонайменше 26 пунктів, у яких розміщуються незаконні в’язниці (де-факто – концтабори) та місця масового поховання людей. Під такі місця свавільного утримання громадян перетворено підвали міськводоканалу, відділення міліції та будівлі прокуратури, підвали приватних будинків та шкіл, закинуті шахти в Донецькій та Луганській областях.

За даними офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, станом на вересень 2021 року, у в’язницях на тимчасово окупованих Росією територіях України у Донецькій і Луганській областях перебувають 296 громадян.

Серед зазначеної кількості громадян України є такі, що утримуються в місцях несвободи понад 5 років.

Одну з таких незаконних в’язниць незаконні збройні формування Російської Федерації створили на території фонду «Ізоляція» після захоплення міста Донецьк у 2014 році.

За даними звіту DRA та Медійної ініціативи за права людини, на захопленій території з червня 2014 року розташувався т.зв. батальйон «Восток», а в приміщеннях утримували військовополонених та цивільних заручників. Станом на 2014 рік у тюрмі утримувались понад 100 осіб, у 2019 році — 70. За даними звіту Управління Верховного комісара ООН з прав людини, в «Ізоляції» ув'язнені піддаються тортурам, зокрема електричним струмом й через імітацію страти, та сексуальному насиллю.

Після проведення Паризького саміту в «Нормандському форматі» (09.12.2019 року) відбулося два етапи одночасних звільнень – 29 грудня 2019 року та 16 квітня 2020 року.

Наразі робота з підготовки та проведення наступних одночасних звільнень утримуваних осіб заблокована внаслідок штучних ув’язок, що висуваються російською стороною та представниками її окупаційної адміністрації.

На тимчасово окупованих Росією територіях України у Донецькій і Луганській областях Управління Верховного Комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) і Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) не мають системного доступу до місць несвободи, незважаючи на домовленості, досягнуті під час Паризького саміту в «Нормандському форматі» (09.12.2019 року). Українській стороні відомо лише про лічені випадки доступу МКЧХ до ув’язнених осіб на зазначених територіях.

Українська сторона продовжує вимагати від російської сторони невідкладного забезпечення повного і безумовного доступу представників Місії МКЧХ та Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні до всіх без винятку так званих «місць позбавлення волі» на тимчасово окупованих Росією територіях України у Донецькій і Луганській областях.

Українська делегація для участі у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації у Донецькій та Луганській областях (ТКГ) постійно порушує питання щодо включення до порядку денного її Гуманітарної робочої підгрупи питання про функціонування на тимчасово окупованих Росією територіях України у місті Донецьк незаконної в’язниці «Ізоляція».

Українська сторона, зі свого боку, гарантує міжнародним організаціям, включаючи МКЧХ, надання повного і беззастережного доступу до затриманих осіб на всій підконтрольній Уряду України території (22.12.2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про попереднє ув’язнення» щодо забезпечення безперешкодного доступу представників Міжнародного комітету Червоного Хреста до осіб, взятих під варту»).

У 32-й доповіді УВКПЛ щодо ситуації з правами людини в Україні за період з 1 лютого до 31 липня 2021 року (підготовлена за результатами роботи Моніторингової місії Організації Об'єднаних Націй з прав людини в Україні) говориться, зокрема, про наступне:

  • УВКПЛ і далі користувалося безперешкодним доступом до офіційних місць тримання під вартою на території, яка контролюється Урядом, що дало змогу проводити конфіденційні інтерв’ю із затриманими. Упродовж звітного періоду УВКПЛ провело інтерв’ю з 28 затриманими та ув'язненими (25 чоловіків і три жінки) у місцях тримання під вартою в містах Бахмуті, Дніпрі, Харкові, Одесі, Маріуполі, Старобільську і Запоріжжі;
  • Водночас, на тимчасово окупованих Росією територіях України у Донецькій і Луганській областях УВКПЛ, як і раніше, не мало доступу до затриманих і місць обмеження свободи попри неодноразові прохання. Це спричиняло особливе занепокоєння з огляду на численні твердження, які заслуговують на довіру, про катування і жорстоке поводження у низці установ, а також про умови тримання під вартою, які не відповідають міжнародним стандартам у галузі прав людини.