Підвали «Ізоляції» / IZOLYATSIA Must Speak

Часові періоди

1. Завод

Завод (1955 — 2005) — цей розділ розповідає про використання простору у часи заводу ізоляційних матеріалів. Завод був відкритий у 1955 році в місті Донецьк. Підприємство виробляло мінеральну вату та інші ізоляційні матеріали для електростанцій, військових та космічних потреб. Продукцію заводу експортували в республіки СРСР та країни Європи, а на підприємстві працювало близько 1000 робітників та інженерів.

2. Культура

Фонд «Ізоляція» (2010 — 2014) — розділ розповідає про використання простору міжнародним благодійним фондом «Ізоляція». У 2010 році Донецькі активісти за підтримки місцевого бізнесу відкрили платформу культурних ініціатив, використовуючи спадщину фабрики як джерело натхнення та матеріал для створення нових сенсів. Фонд використовував приміщення заводу для реалізації освітніх, культурних та художніх проєктів, створення нових підприємств у сфері креативної економіки, проведення концертів, театральних перформансів та кінопоказів. До роботи фонду «Ізоляція» активно залучались як митці й культурні діячі українського та світового рівня, так і локальна спільнота.

3. В'язниця

Нелегальна в'язниця «Ізоляція» (2014 - ...) — розділ розповідає про використання простору діючею нелегальною тюрмою та військовою базу, яку представники збройних формувань РФ облаштували на території заводу та культурного фонду. Приміщення, що раніше використовувались для культурних подій та мистецьких проєктів, тепер є місцем незаконних ув’язнень, тортур, розстрілів та зберігання боєприпасів, зброї та військової техніки. За свідченнями колишніх в'язнів, заручники перебувають у нелюдських умовах, залучаються до примусової праці та зазнають морального та фізичного насильства.

Підвали «Ізоляції»

Завод

Підвали «Ізоляції»
Під кожною з 9 будівель заводу розташована розгалужена мережа підземних ходів, сховищ, складів та інших технічних приміщень.
Підвали заводу ізоляційних матеріалів. Джерело: 2012, Діма Сергєєв.

Завод із виробництва ізоляційних матеріалів був збудований 1955 року як стратегічне підприємство з системою протиядерного захисту. В підвальних приміщеннях розміщувалися укриття. Їх спроєктували так, щоб працівники заводу могли ховатися всередині під час воєнних дій, бомбардувань та ядерних вибухів. У підвалах зберігали спеціальне обладнання та припаси, які б давали змогу працівникам деякий час протриматися в безпеці.

Підвали заводу ізоляційних матеріалів. Джерело: 2012, Діма Сергєєв.

Після розпаду СРСР завод занепав. З 1990-х років підвали стояли пусткою доки 2010-го на території заводу не запрацювала культурна платформа «Ізоляція».

Фонд «Ізоляція»

Закритий прихований простір підвалів швидко став однією з улюблених локацій резидентів.
«Ce n’est rien» Кадер Аттіа. Джерело: 2012, Діма Сергєєв.

2012 року в межах проєкту В пошуках часу французький художник Кадер Аттіа створив імерсійну інсталяцію «Ce n’est rien». У підвалі адміністративної будівлі Аттіа встановив неоновий напис «Ce n’est rien» («То нічого страшного»), що світився у випарах димової машини, відсилаючи до передсмертних слів письменника Льва Толстого. Сам художник охарактеризував роботу як «мовчазне свідчення, послання майбутньому людству про велич закінчення життя».

«Ce n’est rien» Кадер Аттіа. Джерело: 2012, МБФ «Ізоляція».

«За кожною цеглиною цього мистецького закладу ховається неймовірна енергія, яка тільки й чекає, щоб вирватися назовні… [...] Світ втратив стабільність, і життя — ніщо. Але воно дорожче за усе золото на світі!» — коментував свою роботу Кадер Аттіа. Шлях униз, через темний вузький коридор із трубами, став частиною висловлювання художника.

«Ce n’est rien» Кадер Аттіа. Джерело: 2012, Діма Сергєєв.

Наступного року (2013) в межах резиденції Турбореалізм британський художник Пол Чейні створив в одному з підвалів інсталяцію The Acceleration of the Slightest Object. Чейні поєднав людське прагнення до космічних подорожей з теоріями про брак ресурсів і перенаселення Землі.

Інсталяція The Acceleration of the Slightest Object. Джерело: 2013, Діма Сергєєв.

Для своєї відеоінсталяції художник перетворив один із підвалів на фрагмент типової радянської кімнати 1970-х. Розмістив там старі меблі і телевізор, знайдені у квартирі «хрущовки» та приміщеннях заводу. Кадри спарювання пустельної сарани, білкової надії людства на виживання, доповнювалися візуалізацією космічних апаратів. Останні були змодельовані на основі знайденого в Донецьку «космічного» дитячого майданчика 1980-х. Художник взяв під сумнів унікальну здатність людини до розвитку й саморуйнування. А потяг до завоювання та надмірного споживання він дослідив як реакцію на травму від ресурсної залежності.

Турбореалізму властиві песимізм та описи майбутніх катастроф. Але ніхто з резидентів не міг передбачити, на що менше ніж за рік перетворяться підвали фонду «Ізоляція».

В'язниця

Тюремна камера у підвалах «Ізоляції». Джерело: 2021, telegram-канал «Донецький Тракторист».

9 червня 2014 року територію фонду «Ізоляція» на вулиці Світлого Шляху, буд. 3, захопили представники російської окупаційної адміністрації в Донецькій області. Підтримувані Росією бандформування швидко оцінили товщину стін і зручність підвальних приміщень — на жаль, не з конструктивною метою.

План території незаконної в’язниці «Ізоляція»
План території незаконної в’язниці «Ізоляція». Дані: Europmaidan press.

Російська окупаційна адміністрація на території Донецької області облаштувала в підвалі ізолятор для утримування осіб, яким російські окупаційні сили інкримінують шпигунство, терористичну діяльність, екстремізм, диверсії та подібні звинувачення. Тут утримують як українських військовослужбовців, так і цивільних, підозрюваних у проукраїнських поглядах та зв'язках із СБУ. Крім того, в на території фонду «Ізоляція» ув’язнюють й самих представників російської окупаційної адміністрації, звинувачених у скоєнні загальнокримінальних чи військових злочинів.

Підвали двох будівель колишнього заводу, де працювали митці зі світовим ім'ям, перетворилися на камери і катівні. Якщо за діяльності фонду «Ізоляція» тут були виставки та інсталяції, тепер біля спуску до підвалу новоприбулих зустрічає бюст радянського вождя Леніна та картини з його зображенням.

Катівня у підвалах «Ізоляції». Джерело: 2021, telegram-канал «Донецький Тракторист».

Будівля 1

У 2-поверховій будівлі заводоуправління у підвалі розмістили камери на 20 осіб: загальні, так звані «стакани» або ж карцери, і одиночні. Це холодні темні вологі приміщення без вікон та належної вентиляції, непристосовані для утримання людей. До 2017 року в підвальних камерах не було туалетів і затриманим дозволялося користуватися вбиральнями лише раз на день протягом декількох хвилин.

До затриманих застосовуються наступні методи катування та жорстокого поводження:

  • позбавлення їжі, води, сну та можливості користуватися туалетом;
  • побиття, удари руками й ногами;
  • побиття дерев’яними або металевими палицями, зброєю або кийками;
  • удушення поліетиленовими пакетами та водою;
  • удари електричним струмом;
  • імітація страти;
  • зав’язування очей і надягання кайданків на кілька днів;
  • обливання холодною водою під час допитів;
  • примусове оголення й інші форми сексуального насильства;
  • вербальні образи й погрози, зокрема погрози сексуального насильства та насильства проти родичів затриманих. Практикується також катування родичів на очах полонених.

Медична допомога у незаконній в'язниці не надається. Водночас, за свідченнями колишніх утримуваних осіб, місцевий лікар був одним із учасників тортур у підвалах «Ізоляції».

Безпосередньо брав участь у катуваннях, приводив ув'язнених до тями, а також стежив, щоб катовані не померли.

У перші роки існування незаконної в'язниці (орієнтовно до осені 2017) підтримувані Росією бандформування катували полонених, виводячи зображення на екран і вмикаючи звук на повну потужність для залякування інших ув’язнених. Пізніше катувати стали просто на поверсі з основними камерами. І катують майже всіх ув'язнених — навіть тих, хто вже раніше зізнався у «злочинах».

Будівля 2

У 5-поверховій будівлі заводу порожнє підвальне приміщення обладнали для катувань електричним струмом. Там підтримувані Росією бандформування встановили так званий «тапік» — «телефон армійський польовий, ТАП-1М». Катування відбуваються так: людину роздягають і фіксують її тулуб та кінцівки на металевому столі. Металеві клеми телефона одягають на різні ділянки тіла: кінцівки, пальці рук і ніг, голову, вуха, статеві органи. Прокручується динамо–машина і регулюється напруга електричного струму. За свідченнями жертв, подача струму тривала від декількох секунд до декількох хвилин. У цей момент представники російської окупаційної адміністрації ставлять запитання, щоб отримати зізнання у шпигунстві, екстремістській діяльності тощо.

За словами колишніх в'язнів, певний час у підвалі однієї з будівель вирощували печериці. Проте цієї конструктивної діяльності вистачило ненадовго і підвали остаточно перетворились на катівні.

Приміщення поряд із занедбаним ангаром використовується як сміттєзвалище. За свідченнями полонених, до підвальних приміщень під будівлею представники російської окупаційної адміністрації скидали трупи тих, хто не пережив ув'язнення в «Ізоляції».

Дмитро Потєхін, колишній в'язень «Ізоляції». Джерело: 2014, МБФ «Ізоляція».