Make up... Peace! / IZOLYATSIA Must Speak

Часові періоди

1. Завод

Завод (1955 — 2005) — цей розділ розповідає про використання простору у часи заводу ізоляційних матеріалів. Завод був відкритий у 1955 році в місті Донецьк. Підприємство виробляло мінеральну вату та інші ізоляційні матеріали для електростанцій, військових та космічних потреб. Продукцію заводу експортували в республіки СРСР та країни Європи, а на підприємстві працювало близько 1000 робітників та інженерів.

2. Культура

Фонд «Ізоляція» (2010 — 2014) — розділ розповідає про використання простору міжнародним благодійним фондом «Ізоляція». У 2010 році Донецькі активісти за підтримки місцевого бізнесу відкрили платформу культурних ініціатив, використовуючи спадщину фабрики як джерело натхнення та матеріал для створення нових сенсів. Фонд використовував приміщення заводу для реалізації освітніх, культурних та художніх проєктів, створення нових підприємств у сфері креативної економіки, проведення концертів, театральних перформансів та кінопоказів. До роботи фонду «Ізоляція» активно залучались як митці й культурні діячі українського та світового рівня, так і локальна спільнота.

3. В'язниця

Нелегальна в'язниця «Ізоляція» (2014 - ...) — розділ розповідає про використання простору діючею нелегальною тюрмою та військовою базу, яку представники збройних формувань РФ облаштували на території заводу та культурного фонду. Приміщення, що раніше використовувались для культурних подій та мистецьких проєктів, тепер є місцем незаконних ув’язнень, тортур, розстрілів та зберігання боєприпасів, зброї та військової техніки. За свідченнями колишніх в'язнів, заручники перебувають у нелюдських умовах, залучаються до примусової праці та зазнають морального та фізичного насильства.

Make up... Peace!

Завод

На території заводу ізоляційних матеріалів розміщувалась котельня, для якої побудували трубу.
Територія заводу ізоляційних матеріалів. Джерело: 2012, Діма Сергєєв.

Ця труба була вища за всі інші будівлі заводу. Для опалення котельні використовували газ, що був майже безкоштовним за часів СРСР. Отож на заводі майже не було теплоізоляції, а для підтримки робочої температури в приміщеннях територію максимально опалювали з котельні.

Після закриття заводу використання котельні стало невигідним і опалення зникло. В перший рік роботи команда фонду робила «перерву» на зимові свята і працювала з дому.

У 2012 році була побудована нова система опалення приміщень фонду. Вона була більш енергоощадна і давала змогу використовувати приміщення взимку.

Фонд «Ізоляція»

Проєкт В пошуках часу. Джерело: 2012, Діма Сергєєв.

2012 року фонд «Ізоляція» запустив груповий мистецький проєкт В пошуках часу разом із італійською галереєю Continua. До участі запросили шістьох авторів, що досліджували взаємодію досвіду художника і колишньої промзони. Серед запрошених був Паскаль Мартін Таю — художник із Камеруну, що досліджує постколоніальну культуру, глобалізацію та проблеми сучасності. Він створив Помаду — один із найвпізнаваніших символів ІЗОЛЯЦІЇ.

Паскаль Мартін Тайю. Джерело: 2012, Діма Сергєєв.

Для створення концепції художник дослідив локальний контекст і поспілкувався з мешканцями Донецька. Паскаль був зворушений історією відновлення міста після Другої Світової Війни. Місто серйозно постраждало від бомбардувань, і після завершення німецької окупації головну роль у реконструкції Донецька і створенні нових заводів відіграли жінки. Паскаль вирішив вшанувати подвиг українських жінок і створив інсталяцію Make up… Peace! — 5-метрову помаду, яку встановили на трубі котельні.

Встановлення роботи на трубу заводу. Джерело: 2012, відеоархів фонду «Ізоляція».

«Я хотів створити власний символ любові та надії. Тому що, на мій погляд, Донецьк — це не тільки місто шахт і брухту, але й острів мрії. І він готовий поділитися своїми прихованими скарбами», — прокоментував інсталяцію Паскаль Мартін Таю.

Make up... Peace! Джерело: 2012, Діма Сергєєв.

Інсталяція стала темою для дискусій — і візитівкою Донецька, яку можна було побачити з будь-якої точки міста.

Вид на Make up… Peace! з терикону заводу. Джерело: 2012, Діма Сергєєв.

В'язниця

У 2015 році стало відомо, що Помада на території «Ізоляції» зникла. Співробітники фонду закликали людей, які залишились в Донецьку, надіслати фотографії труби без Помади.

Через декілька днів у російській соцмережі Вконтакте знайшли відео знищення роботи. Його швидко видалили, але журналісти встигли зробити копію. На відео видно, як представники підтримуваних Росією бандформувань підривають Помаду зі словами «останні дні червоного капелюха».

Кадри знищення труби разом із роботою Make up... Peace! Джерело: 2015, GALLERIACONTINUA.

«Кажуть, це був центр нібито світового мистецтва. Його не можна було не зайняти. Тому що те мистецтво, яке вони поширювали, ним не є. На території Донецької республіки таке мистецтво буде каратися», — заявляв про МБФ «Ізоляцію» Леонід Баранов, представник так званого спеціального комітету російської окупаційної адміністрації на тимчасово окупованій Росією території України в Донецькій області.

Леонід Баранов, представник так званого спеціального комітету російської окупаційної адміністрації. Джерело: 2015, МБФ «Ізоляція».

Невідомо, чи було знищення Помади покаранням. Ймовірно, представникам підтримуваних Росією бандформувань не подобався об’єкт, який легко давав можливість ідентифікувати місце розташування тюрми. Не виняток, що причиною було бажання заробити гроші на продажу металу.

Світова художня спільнота і правозахисники засудили руйнування Помади та інших робіт і прирівнюють ці дії з актами знищення культурної спадщини терористами ІДІЛ.

«Я розсміявся, а потім розгубив слова і був вражений. Не знаю, що ними рухає, якщо вони бачать у цьому збочення. Та в моєму серці немає місця ненависті», — прокоментував знищення своєї інсталяції Паскаль Мартін Таю.